Єланецька громада провела в останню путь свого Захисника Віктора Прокопчука
1 травня 2026 року Єланецька громада з глибоким болем і невимовним сумом провела в останню земну дорогу свого земляка, Захисника України — Прокопчука Віктора Яковича.
Жителі громади живим коридором шани зустріли Героя, ставши вздовж маршруту траурного кортежу з державними прапорами та квітами в руках. Схилені голови, сльози на очах і невимовний біль у серцях людей стали мовчазним свідченням великої вдячності та скорботи за воїном, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
Прокопчук Віктор Якович народився 28 травня 1973 року в селищі Єланець. Навчався в Єланецькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, згодом здобув освіту тракториста в місцевому СПТУ-40. Після проходження строкової військової служби працював у різних галузях, де його знали як сумлінного, працьовитого та відповідального працівника. Працював трактористом на молокозаводі та в сільгоспхімії, водієм у пожежній службі, у СТОВ «Новий сад» та ЄСКП «Єланецьводопостач».
Разом із дружиною Світланою Василівною вони створили міцну родину, виховали двох дітей — Наталію та Сергія, раділи народженню двох онуків — Валерії та Кирила. Для своєї сім’ї Віктор Якович був люблячим чоловіком, турботливим батьком і дбайливим дідусем.
14 червня 2024 року був прийнятий на військову службу Вознесенським РТЦК та СП. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.
22 квітня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби у військово-медичному клінічному центрі міста Вінниця від отриманих тяжких поранень серце Захисника зупинилося.
Поховання Віктора Яковича відбулося з усіма військовими почестями. Востаннє віддати шану Захиснику прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, представники селищної ради та небайдужі жителі громади. У скорботі та молитві Єланецька громада попрощалася зі своїм Героєм, який мужньо виконав свій військовий обов’язок перед Батьківщиною.
Єланецька селищна рада та вся громада висловлюють щирі співчуття дружині Світлані Василівні, доньці Наталії Вікторівні, сину Сергію Вікторовичу, онукам Валерії та Кирилу, усім рідним, близьким і друзям покійного. Поділяємо разом з вами біль непоправної втрати та схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка.
Вічна пам’ять і слава Герою України.
