Відкриття Дошки Надії у Єланці: символ віри, пам’яті та єднання
Сьогодні у селищі Єланець відбувся зворушливий захід — відкриття «Дошки Надії» на честь зниклих безвісти захисників громади. Це символічне місце віри, надії та сподівання на повернення кожного, хто нині вважається зниклим безвісти або перебуває у російському полоні. Її відкриття — це не лише подія, а й глибока душевна потреба, прояв нашої шани та вдячності цвіту українського народу — славним синам, які у розквіті сил борються за Україну.
У заході взяли участь рідні захисників, керівництво громади, старости, представники селищної ради, установ і організацій, депутати, духовенство, учні, студенти та небайдужі жителі громади.
Зі словами вдячності та підтримки до родин зниклих безвісти військовослужбовців звернулася селищний голова Любов Баденко, підкресливши, що громада пам’ятає кожного, хто віддав своє життя за Батьківщину, і тих, чия доля досі залишається невідомою.
Також у заході взяв участь начальник юридичного відділу регіонального консультаційного центру Координаційного штабу в м. Миколаїв Вадим Жепало, який звернувся зі словами підтримки до родин зниклих безвісти захисників, підкресливши важливість спільних зусиль у пошуку та поверненні кожного воїна.
На Дошці Надії розміщено портрети 42-х воїнів нашої громади, які зникли безвісти. Вони народилися і жили серед нас, працювали, мріяли, будували плани. Коли ж прийшов час — стали на захист рідної землі. Сьогодні про багатьох із них немає жодної звістки. Але вони живуть у серцях своїх рідних, які щодня чекають, шукають і моляться за їхнє повернення.
Дошка Надії стане символом мужності та жертовності наших героїв, а також підтримки для їхніх родин. Адже хтось із них уже багато місяців, а хтось і років живе у невідомості, щодня очікуючи бодай крихту новин про своїх найрідніших. Ми віримо, що це місце тимчасове, бо настане день, коли герої повернуться і власноруч знімуть свої світлини.
Молитву під час відкриття Дошки Надії звершив отець Миколай, настоятель Церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Він благословив присутніх наголосивши, що спільна молитва та віра допомагають триматися у найтяжчі хвилини очікування.
Після молитви рідні захисників та присутні прикріпили синьо-чорні стрічки до портретів своїх синів, чоловіків, батьків, братів і знайомих — як знак віри, що кожен із них живий, і як символ надії на їхнє повернення.
Синьо-чорна стрічка, як і прапор, який майорить над портретами захисників, нагадує світові: наші хлопці в біді — врятуйте їх! Синій колір уособлює небо, віру та надію, тоді як чорний — невідомість, біль і сум.
Хвилиною мовчання, вшанували пам’ять полеглих воїнів, які віддали своє життя за мир і свободу України. У цю мить тиша промовляла гучніше за слова — нагадуючи про мужність, жертовність і незламний дух наших захисників.
По завершенні заходу присутні рушили колоною у Парк Слави.
До Алеї Пам’яті лягли живі квіти — символ вдячності, скорботи й вічної пам’яті. Кожна квітка — це подяка героям, які не повернулися, і надія на тих, кого ще чекають удома.
Цей день став щирим проявом єдності та співчуття — доказом того, що громада пам’ятає, підтримує і продовжує вірити у повернення всіх своїх захисників, які нині перебувають у неволі чи вважаються зниклими безвісти.
