Єланеччина втратила на війні ще одного свого сина - Возняківського Руслана Володимировича
І знову болюча втрата для нашої громади
На превеликий жаль, Єланеччина втратила на війні ще одного свого сина, який самовіддано боровся за мирне життя в рідній Україні. Додому на щиті повернувся солдат, старший стрілець-оператор механізованого відділення, наш земляк, житель села Возсіятське – ВОЗНЯКІВСЬКИЙ Руслан Володимирович.
Народився Руслан Володимирович 24 жовтня 1978 року в селі Глядки Волочиського району Хмельницької області. У 1980 році разом з сім’єю переїхав до села Возсіятське. Ріс у багатодітній родині, мав ще чотирьох сестер. Навчався у Возсіятській середній школі. Після закінчення якої пішов працювати різноробочим в колгосп, де пропрацював багато років. У 1994 році втратив батька, в 2011 році померла мати. Життя було дуже складним. У Руслана залишилося шестеро дітей.
14 березня 2023 року Руслан був мобілізований на військову службу Вознесенським РТЦК та СП.
Загинув Возняківський Руслан Володимирович 11 жовтня 2024 року в районі Курської області внаслідок ураження ворожим дроном та пораненням в голову несумісним з життям.
Сьогодні, 18 жовтня 2024 року, востаннє до рідного дому привезли тіло полеглого Захисника. Коридором шани, схиливши голови, стоячи на колінах громада зустріла свого Героя. Віддати шану та провести захисника в останню земну путь прийшли найближчі та найрідніші люди, земляки, бойові побратими, друзі та представники влади. Поховали Возняківського Руслана з почестями на Центральному кладовищі в селі Возсіятське. На честь Героя звучав військовий трикратний салют, який гучно пронизував небо.
У цю лиху скорботну годину уся громада висловлює щирі співчуття дітям загиблого Героя: Снаніславу, Володимиру, Івану, Руслану, Дар’ї та Єлизаветі, сестрам, племінникам, побратимам, всім рідним і близьким. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Вічна пам’ять та слава Герою!
