Заходи з нагоди 32-ої річниці виведення військ з Республіки Афганістан та вшанування учасників бойових дій на території інших держав
ТЕПЛА ЗУСТРІЧ У МОРОЗНИЙ ДЕНЬ.
Традиційна зустріч єланчан з афганцями своєю щирістю, взаємоповагою дійсно зігріла серця в цей морозний лютневий день 32 річниці виведення військ з Афганістану. Ні організатори, ні самі афганці не змогли залишити без уваги цю дату. Дружною зграйкою, на чолі з селищним головою Л. Баденко та головою спілки воїнів-інтернаціоналістів С. Черніком, вони поспішали до пам'ятного знаку воїнам- інтернаціоналістам щоб покласти квіти та згадати побратимів, яких в строю вже нема. Біля пам'ятника їх чекали односельці та працівники ЦКД "Зоря", щоб вкотре добрим словом, улюбленими піснями, посмішками підтримки і розуміння висловити афганцям свою вдячність і повагу за подвиг їхньої юності, відданість і відповідальність перед обов'язком солдата Батьківщини. Протягом 32 років ці зустрічі цікавіші і різноманітніші, але завжди зворушливі і щирі.
І кожен рік Л. Баденко знаходить інші, ще більш зворушливіші слова для своїх "пацанів", зустрічі з якими завжди ініціювала і підтримувала. Зі сльозами сприймається Хвилина Мовчання за загиблими побратимами і нашими земляками - Володимиром Розкидним та Анатолієм Домашевичем. Пізніше, на іх могилах в селах Маложенівка та Ясногородка теж запалають червоні гвоздики на білому снігу, як символ нашої пам'яті і визнання.
Щиро привітав побратимів і С. Чернік. Зауважив, ця дата дійсно важлива для воїнів-інтернаціоналістів і ми будемо відзначати її, скільки і нашої пам'яті, бо дуже образливо коли в інших районах вона забута давно. А ще, вручив почесну нагороду – «Медаль за заслуги ІІІ ст.» селищному голові за постійну підтримку і повагу до захисників-ветеранів, які як зазначила ведуча В.Слободніченко, прийняли естафету від ветеранів старшого покоління, котрі, на жаль вже всі пішли в небуття. А афганці - залишаються прикладом хоробрості і мужності для підростаючого покоління.
З любов'ю і пошаною звучали пісні у виконанні гурту "Шлягер", "Козацька кварта", соліста Г. Голованя і страшенно відчувалось, як ми скучили за таким спілкуванням, як хочеться жити в мирі, спокої, достатку і посміхатись одне одному на наших простих сільських святах.
