Зустріч з чорнобильцями, воїнами-інтернаціоналістами та учасниками АТО з нагоди 215-ї річниці заснування селища
18 вересня на Центральній плащі селища під гаслом «Сильні духом – вільні серцем» відбулася зустріч з чорнобильцями, воїнами-інтернаціоналістами та учасниками АТО присвячена 215-й річниці заснування селища Єланець. Святкову програму для запрошених та гостей підготували учні опорного навчального закладу Єланецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Для кожної категорії захисників школярі підготували музичні композиції. Для воїнів-інтернаціоналістів композицію «ПІЩАНИЙ ЯНГОЛ». Зі сцени лунали вірші па пісні, які змусили нас повернутися в дні Афганської війни, відчути нестерпний біль втрат матерів сини яких не повернулися додому та з вдячністю вклонитися тим хто залишився живим.
Афганістан – ти край війни і крові,
Тих молодих завзятих юнаків,
В котрих у грудях полум’я любові,
Горить допоки дух їх не дотлів.
Афганістан проклятий ти батьками,
Всіх тих синів, котрих ти вербував.
Бо їх серця скривавлені ножами,
У кожну мить, як воїн помирав.
Афганістан – твоя війна це сльози,
братів, сестер і ледь живих батьків,
жахлива спека і страшні морози,
навіки в пам’яті відважних юнаків.
Для чорнобильців-ліквідаторів музину композицію «ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА» під час якої звуки зриву, перший запис диспетчера, сигнал аварії на АЕС змусили частіше битися серця присутніх та з болем згадати події того часу.
Чорнобиль гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І пливе над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
То дзвонять дзвони не Хотині,
Де слід залишила війна,
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Та для учасників АТО музичну композицію «ВІД МИРНИХ ДНІВ ДО АТО»
Я мати - Україна
В минулому моєму стільки сили, а нині - смуток і печаль одна,
Я – мати, я під серцем вас носила, життя ж дала для щастя і добра.
Народе мій, чом ти без пам’яті і віри?
Блукаєш в темряві, в імлі,
Забувши про святе в житті і світі,
Чи знайдеш собі щастя на землі?
Змучені і зневірені
Ті, хто творять історію.
Пальцями почорнілими
Вчаться життю зі зброєю
Серед усіх – не зломлені
Болем, смертями, зрадами,
І, почорнілі, втомлені,
Сплять у степу під ГРАДами.
Від барикад скривавлених
До Іловайських «опадів» -
Діти мої йдуть незламані,
Поки що не закопані.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих воїнів.
Любов Василівна Баденко щиро подякувала запрошеним, які ризикуючи своїм здоров’ям, а іноді й життям стали на захист нашої Вітчизни. Побажала мирного неба, міцного здоров’я, злагоди та процвітання нашому селищу.
